Вчитель і обдаровані діти

Вчитель і обдаровані діти

  Основна мета в роботі вчителя - дати глибокі базові знання, навчити застосовувати їх на практиці, підготувати до вступу у ВНЗ, сформувати особистість. Любити і вихову­вати - тільки в єдності цих двох речей і полягає творіння людини - найскладніша і найрадісніша, найболісніша і найщасливіша праця.

     Перш ніж шукати юні обдарування вчитель повинен знати, що є чотири етапи розвитку здібностей.

    Перший етап — ігровий. Уважні батьки відіграють роль і вчителів, і наставників, і великодушних героїв, є прикладом для наслідування. Дитина лише «грається зі своїми здібностями», приміряючи до себе різні види занять і захоплень.

       Малят може цікавити абсолютно все або, навпаки, щось одне, але первинне захоплен­ня може зникнути при зіткненні з першими труднощами. Тому девіз батьків на цій стадії: «Неквапливість, спокій, розважливість».

Другий етап — індивідуальність. Зазвичай припадає на шкільні роки, хоча є діти, здібності яких чітко виявляються значно раніше.

Більшість школярів ходить у якийсь гурток, секцію або студію, у них з’являються наставники, які працюють індивідуально. Для цього етапу характерно те, що дорослі постійно пристосовуються до дитини, яка осягає свій талант.

Якщо успішність раптом знизиться, батьки вважають винним педагога й намагаються його замінити. Отже, на цьому етапі вчитель відіграє головну роль. Він навіть може підкорити життя всієї сім'ї графіку юного вундеркінда. Зазвичай, дитина вже готова працювати й досягати високих результатів.

Третій етап — зростання. Дитина потребує вже кваліфікованішого педагога, який стає основним суддею її досягнень. Роль батьків зводиться до моральної та матеріальної підтримки. На цьому етапі дуже важливі конкурси, концерти або змагання. Батьки стають «глядачами».

Четвертий етап — майстерність. Якщо підліток справді талановитий, він обганяє своїх однолітків, а інколи й викладачів, і сам перетворюється на майстра в обраній сфері Це трапляється рідко, і досягають таких висот одиниці. Батькам треба бути дуже обе­режними на цій стадії, щоб не спровокувати «зоряну хворобу».

І тому напрошується такий висновок: на першому етапі дитина тягнеться до батьків; на другому — на перший план виходить викладач; на третьому — постає вже сформована особистість. Отже, другий етап припадає саме на шкільні роки. І саме тут весь арсенал своїх знань та вмінь повинен застосувати вчитель при роботі з дітьми.

У своїй співпраці з учнями можу виді­лити три основні сходинки якими піднімаюся з учнями.                                                                                                             

I    - зацікавити, активізувати пізнавальну діяльність учнів.

Останні три роки працюю над розвитком пізнавальної активності учнів шляхом реалізації технології проблемного навчання. Все це активізує пізнавальну діяльність учнів на уроці, що є джерелом формування інтересів, розвитку само­стійності, розумових здібностей.

II   - навчити,  дати  глибокі  фундаментальні  знання.
Цей етап найголовніший у процесі навчання, саме він є основою у досягненні поставленої мети.

III  - навчити застосовувати набуті знання на прак­тиці.

Моя робота – це постійний пошук. Те, що задовольняє одну групу, недостат­ньо для іншої, а  те, що добре в цьому навчальному році, непридатне в наступному. Змінюються учні й програми, змінюється навіть система цінностей та ідеали, і, відповідно, методи роботи сучасного вчителя теж зазнають змін. Щоб відпов­ідати своєму призначенню, вчитель повинен перебувати у постійному пошуку: розробляти нові методи і прийоми, вдосконалювати самого себе. На цьому етапі співпраці з обдарованими учнями необхідно використовувати всі оп­тимальні форми і методи навчання на розсуд учителя з урахуванням можливостей і здібностей дитини. Передусім це:

     - індивідуальний підхід з урахуванням розумових здібностей;

-  диференційоване навчання;

    - технологія саморозвитку;

-    адаптована система навчання;

-    технологія проблемного навчання.

А в атмосфері співпраці з учнями повинні панувати ви­могливість, об'єктивність у поєднанні з толерантністю.

На мій погляд, у роботі з обдарованими дітьми особ­ливо ефективним є створення проблемних ситуацій. В результаті аналізу проблемної ситуації проблема викристалізовується й усвідомлюється учнями як проблемне питання, задача або завдання.

	Проблемна ситуація -------Проблемне питання

  

Як правило проблемне питання має емоційне забарвлення (новизна, здивування, незадоволення тими знаннями, що є). Все це і спонукає дітей до дії. В них пробуджується пізнавальний  інтерес до знань. Перед ними постає процес пізнання в мініатюрі, його логічна структура: постановка проблеми → формулювання гіпотези → її експериментальна перевірка → висновок (або нова проблема).

І тоді учні вчаться працювати самостійно. Учень, який навчений працювати самостійно, є горді­стю вчителя.

 Продовжуючи себе в учнях, ми створюємо і сам час, дух цього часу, формуємо взаємини між людьми. Багато авторів відзначають нерівномірну динаміку розвитку дитячої обдарованості. Феномен «зникнення», «згасання» обдарованості давно цікавить практиків. Це пов'язано з розвитком криз обдарованості.

1. Криза креативності — втрата творчого потенціалу, дитина припиняє творити. Виникає в ситуації неможливості реалізувати свої здібності. Аби уникнути цієї кризи, потрібно давати дитині змогу бути суб'єктом власної діяльності, розвивати її індивідуальний пізнавальний досвід.

2.    Криза інтелектуальності — зниження інтелектуальної активності, продуктивності.

Проявляється в ситуації перевантаження обдарованої дитини завданнями, які розви­вають тільки інтелектуальні здібності, без урахування індивідуальних пізнавальних потреб.

Щоб запобігти цій кризі, потрібно розвивати фізичну, емоційно-вольову, соціально-комунікативну сфери.

Мої обдаровані учні є  президентами школи, пишуть самі вірші, танцюють і співають, грають і малюють, беруть участь в різноманітних конкурсах. Повірте, це не забирає у них часу на заняття хімією. Вони стають переможцями районних і обласних олімпіад з року в рік, а потім пов’язують своє життя з тими вузами де продовжують вивчати хімії. Я рада за Савчук Ольгу, що є кандидатом хімічних наук.

  За цими результата­ми - копітка, наполеглива співпраця учня і вчителя на уроках та у позаурочний час. А змагання - це школа життя, де потрібно вміти визначати стратегію і вибудовувати так­тику досягнення перемоги, уміти гідно програвати та ро­бити правильні висновки з поразок.

Мені щастить на обдарованих дітей. Якщо в класі є така дитина, вона опиняється в центрі уваги, викликає подив у однолітків, бо наводить нестандартні приклади, які виходять за межі програми. Ерудиція, вміння логічно мислити, гра­мотно висловлювати свої думки, здатність швид­ко і точно запам'ятовувати, висока працез­датність, схильність до аналізу виділяють таку дитину з-поміж однолітків.

Обдаровані учні, як правило, випереджають своїх учителів у швидкості мислення. Якщо такій дитині приділиш увагу індивідуально, вона про­суватиметься надзвичайно швидкими темпами, випереджаючи програму, і як наслідок - стає учасником і переможцем інтелектуальних зма­гань. Для роботи з такими учнями складається індивідуальний план.

Пропоную вам фрагмент плану роботи з учнями у 9 класі.

Розв’язування розрахункових задач із теми «Розчини»

№п/п	Тема заняття	Кількість годин
1	Розрахунки вихідних речовин, необхідних для приготування розчинів із певною масовою часткою розчиненої речовини. Визначення масової частки розчиненої речовини	1
3	Обчислення пов’язані з використанням густини	1
4	Задачі на визначення масової частки газоподібної речовини	1
5	Визначення маси кристалогідрату на приготування розчину	1
6	Обчислення мас вихідних речовин за правилом діагоналей	1
7	Визначення масової частки розчиненої речовини в розчині, якщо розчинена речовина взаємодіє з водою	1
8	Розрахунки за рівняннями реакцій, що відбуваються в розчинах, якщо одна з реагуючих речовин взята в надлишку	1
9	Розчинність	1
9	Молярна концентрація. Визначення молярної концентрації	1
10	Нормальна концентрація. Визначення нормальної концентрації.	1
11	Практична робота. Приготування розчинів різних концентрацій	2
12	Перехід від одного способу вираження концентрації до іншого	1
13	Розв’язування комбінованих задач	1

Важливо подобатись учням, бо ще Ксенофонт у «Спо­гадах про Сократа» писав: «Ніхто не може нічого навчити людину, якщо ти їй не подобаєшся». Для цього потрібно бути красивим не тільки зовнішньо. Треба бути справедливим, чесним, толерантним, мати почуття гумору. Гумор - це пе­дагогічний засіб. Учитель повинен уміти завжди, навіть у найнапруженішій ситуації, бачити комічне, знаходити про­тиріччя в поведінці, репліці, поставленому учнем запитанні - адже це також один з показників зрілості педагога.

Хочу закінчити словами  В. Сухомлинського: «Виховують і навчають не програми, не підручники, не методи, а особистість учителя».

Додаток.

 

 

Поради вчителю щодо створення умов для оптимального розвитку творчих здібностей кожної дитини

Рекомендації американського психолога Дж.Гауєна

1.  Створіть дитині затишні і безпечні психологічні умови для пошуків,

2.          Підтримуйте здатність дитини до творчості і висловлюйте співчуття при невдачах. Уникайте негативного оцінювання творчих ідей дитини,

3.          Терпляче сприймайте найдивовижніші її ідеї, уважно ставтеся до будь-яких запитань дитини. Намагайтеся відповідати на всі запитання, навіть якщо вони здаються безглуздими. Поясніть, що на більшість її запитань не завжди можна одразу відповісти. Для цього потрібен час і терпіння, Дитина має навчитися перебувати в інтелектуальному напруженні, не уникати ідей, які цьому сприяють.

4.          Надавайте дитині можливість побути на самоті. Надмірне опікування заважає творчості. Бажання І цілі дітей належать їм, отож інколи допомога вчителя може сприйматись як " порушення кордонів" особистості.

5.          Допоможіть дитині створити систему цінностей на основі не лише власних поглядів, а й думок інших людей.

6.          Створіть дитині умови для задоволення основних людських потреб(почуття безпеки, поваги до себе і навколишніх), оскільки людина , енергія якої спрямована лише на це, має менше можливостей сягнути високого рівня розвитку.

7.          Знайдіть слова підтримки для нових творчих починань дитини, не критикуйте її перших починань, навіть невдалих. Щиро ставтеся до дитини: намагайтеся діяти не лише для себе, а й для тих, кого любите.

8.          Допомагайте дитині стати "поміркованим авантюристом", інколи покладатися на ризик та інтуїцію: найімовірніше, що саме це допоможе зробити справжнє відкриття.

9.          Підтримуйте необхідну атмосферу, допомагаючи дитині                 уникнути несхвалення навколишніх, соціальних негараздів, негативної реакції однолітків. Дитина, позбавлена позитивного творчого виходу енергії, може спрямувати її в небажаному напрямі.

10.Допоможіть дитині знайти собі товариша за віком і з такими самими здібностями, що й у неї, аби позбутися самотності та диференціювати спілкування.